Гостра льодинка,
Снігу краплинка;
Впала у око,
Застряла, вколола…
Ніби, маленька, А зла наробила:
Захолодила серце кохане,
Любиме, жадане,
І – не зігріти…
Любов буде тліти,
А – не горіти;
То – пахнути буде,
А, то – смердіти…
Від цьго народжуються
Іноді діти…
А, що любов та?-
Звикла терпіти;
Іноді, плакати;
Бува, - радіти…
Як ту льодинку
З ока дістати?-
Плаче на покуті
Сидячи мати…
Закам’яніло і заніміло
Серце без радості,
Льодом покрилось…
Де їй дістати
Вогню такого:
Палкого і ніжного,
Дуже жаркого?
Щоб розтопити
У оці льодинку;
Зігріти, розтанути Ту половинку.
Але – немає вогню такого:
Палкого, жаркого;
Яскравого – того, що
Світ осяває;
Душі заблудші
До щастя вертає…
Ото ж, і живемо
На цьому світі:
Не так, щоб жити,
А, так, щоб тліти…
(10.01. 2009 року).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371304
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2012
автор: Людмила Богуславська