Ще трохи

Ще  трохи,  ще  трохи  
Й  знайду  я  себе.
Ще  трохи  й  дістанусь  епохи
Яка  відкриє  мене.
Я  зможу  пізнать  своє  ім'я
І  знайду  місце  притулку.
Я  відгадаю  хто  моя  сім’я,
Бо  без  неї  нема  порятунку.
Я  вирішу  де  треба  мені  жить.
Я  перегляну  всі  пріоритети.
Зміню  табличку:  «Всім  дожить!»
Й  повішу  невідомі  портрети.
Той  час  ще  прийде  не  скоро.
Мабуть  він  десь  ще  спить.
А  очі  мої  прозоро
Зуміють  його  втопить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371380
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 17.10.2012
автор: Уляна Вівторок