Натхнення, як воно мені потрібне!
Адже не можу пити, їсти, спати.
Воно конвалії звучання срібне –
Де його взяти, й як в себе ввібрати?
Бринить душа, немов весни струмочок,
І квітне серце, наче в травні сад.
Натхнення – це життя мого віночок,
Натхнення – це мій Рай, й воно ж мій Ад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371477
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: Белка Владимировна