Ніжно сонечко блима в тумані,
Гай осиковий листям горить,
З неба просинь неначе в нірвані,
Зачарована в хмарах висить.
Ген до річечки стежка побігла,
Зупинилась неначе на мить.
Тай завмерла, назавше прилігши,
В бурштиновій красі розмаїть.
Вітер ніжно хмарки поганяє,
Що то значить душа молода.
Рання осінь на дворі гуляє,
Моя юність - пора золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371502
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.10.2012
автор: Дід Миколай