На правду помножені дні
Тікають в пітьму навзрид
По діагоналі
Я знову вві сні спотів -
Наснилося море мені
В печалі
А зорі висять навкруг
З перекошеним ротом
І хтось повернув мій круг
На пів оборота
І я вже давно іду
Ногами по своїй тіні
Не ми починали війну
Не нам смакувати війни
Він тоже мабудь пристав
За дві тисячі років
Та хто ж в Нього прийме Хреста?
Хто з нас без пороків?
Дві тисячі років-тонн
А слів! Скільки слів про віру!
А я тільки бачив сон.
Лиш сон, я в свій сон повірив
Я тоже боюся як б"ють
Я тоже як можу ховаюсь від стресу
Ти в мене повір хоть чуть-чуть
Дозволь недостойному Хреста понести
Сказав і злякався... Спітніла рука
Та позаду мільйон безтолкових арбітрів
Вони пожаліють. Потом. А пока
Натренованим жестом сплітають вінка
Із глоду-терену
Ай як хочуть надіти !
А на правду помножені дні
Летять попри мене
по діагоналі
Стільки вчинків, віршів і слів
непотрібних...
Я зробив і сказав, ане вдів
Твою сумку, хітон і сандалі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371675
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2012
автор: Володя з Тополівки