Його очі не бувають порожніми.
Коли він самотньо стоїть на причалі,
Думки, наполохані придорожніми
Ліхтарями, снують крихкі магістралі.
І здається йому крізь дими сигарети, -
Дим, буває, не згірше оптичної лінзи
Виділяє найменші дефекти, - планета
Затісна, вже пора пакувати валізи.
Марить спокоєм, прагне пізнати свободу,
На собі носить море, як синій піджак.
Із самих лише "джокерів" доля колоду
Карт тасує для нього. Солоний на смак,
Як текіла із сіллю надвечір в неділю,
Як нічний діалог в соціальній мережі,
Як сліпа, відчайдушно смілива надія
Подолати кордони, бар'єри і межі.
І так зручно мовчати про все на світі...
Він стоїть, поховавши руки в кишені.
Прокладає у Всеcвті власні орбіти,
Пропускаючи дим цигарок крізь легені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371870
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.10.2012
автор: Ilsa