Майже безлистий сад стоїть,
У чорних весь прожилках.
Лиш кілька яблук блискотить –
На самих верхніх гілках.
Їм ще так мило на гіллі
У теплі дні осінні.
Сонцю підставили боки,
Застигли в умилінні.
Воно їм лиця зігріва,
Вкриває спинки потом.
Навіть поголене гілля
Сміється чорним ротом.
Трішки помліє плід вгорі
Під пахвою у тата.
І піде, личком до землі.
Не вміє бо літати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371959
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.10.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)