Яскравий промінчик вбиває пітьма,
Ромашку зціляє полон забуття.
Життя їй дарує травнева гроза,
І сонце чарує, та світла нема.
Байдужість вбиває, а клен все стоїть,
Ромашка шепоче, а він їй мовчить.
Пелюсточки в’януть, стебельце тремтить,
А тінь убиває, ромашка кричить.
І раптом із клена листочок упав,
Ромашки торкнувся і враз запалав.
Згорів той листочок і сонце відкрив,
До квіточки промінь умить долетів.
Холодну пітьму вогонь пронизав,
І білій ромашці клен ніжно сказав:
«Ти вибач, бо я ненавмисно вбивав,
Усім серцем бажав, а корінь тримав».
15 серпня 2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372092
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Марія Дачковська