Прошу повір моїм словам і просто відпусти.
Ти сам сказав , що будеш так щасливим.
Ти сам сказав, що краще так.
Ти сам сказав і руку відібрав.
Ти все забув, для тебе все вже нове.
Нове життя, оточення і світ.
А я живу старим, і всі ці ночі
Думки тягнули як магніт.
Слова у голові, твої слова..
Обіцянки, промови, наші плани.
Я знову залишилася одна,
Куди поділися нічні розмови?
Забрав всі наші дні, забрав всю радість.
Скажи, як все почати? Куди тепер втікти?
Скажи, де все, що мали? Хоча тепер не варто..
Я не зламаюся, я зможу все пройти.
Тепер вся у роботі, тепер свої турботи.
І голова вже обертом від них..
Хоча, ти знаєш? Краще, мені вже стало краще.
І справді час лікує, а особливо біль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372124
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2012
автор: Вікторія Корицька