Кость в газету дав рекламку « Хто бажає, прошу.
Шафу я віддати хочу. Просто так. Без грошей.».
Через день вже зранку дядько стука у ворота.
Глянув він на древню шафу. Аж роззявив рота:
- Річ добротна, досить давня. Як то вам не шкода?
Буде ще щось непотрібне, - візьму при нагоді.
Швидко шафу на машину. Дядько руку тисне:
- Може ще щось є задурно? Ви мені лиш свисніть.
Кость в задумі зморщив лоба: що би ще віддати.
Раптом хитро він всміхнувся: - Дам! Чого ж не дати!
Без питань! Ловлю на слові. Маю я ще дещо.
Так і буть, - беріть без грошей … найдорожче - тещу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372155
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.10.2012
автор: Віктор Насипаний