До мене знов приходила у сні.
Ми говорили. Наживо. В кав'ярні.
На мить лиш очі стали знов ясні,
Всього лиш мить- і я прокинусь знов без пари.
Я- мов шкарпетка, що одна висить,
Забута всіми і загублена у світі.
Благаю! Дай доторкнутись, всього мить-
І знову подарую Тобі квіти.
Я так багато і ганебно помилявся!
Мені нема прощення в жодному з світів.
Фатальна помилка: "Не поруч". Як би не старався,
А повернути втрачене не вийде. Як би не хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372352
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Юрчик Антихрист