Нерозумного вибач, лихого,
Не вирішуй іще, підожди!
Ти, кохана - моє Ватерлоо!
Від шрапнелі на серці сліди!
Чи то доля, чи люди, чи гени?!
Не допетраю, мила, ніяк.
Знову - острів Святої Єлени
І, такий несмачнющий, миш'як...
Ціль була - лиш добратись до суті.
Всі ми любимо самообман...
Так набридло вже їсти отруту.
Дайте кави мені й круасан!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2012
автор: Віктор Банар