Ватерлоо

Нерозумного  вибач,  лихого,
Не  вирішуй  іще,  підожди!
Ти,  кохана  -  моє  Ватерлоо!
Від  шрапнелі  на  серці  сліди!

Чи  то  доля,  чи  люди,  чи  гени?!
Не  допетраю,  мила,  ніяк.
Знову  -  острів  Святої  Єлени
І,  такий  несмачнющий,  миш'як...

Ціль  була  -  лиш  добратись  до  суті.
Всі  ми  любимо  самообман...
Так  набридло  вже  їсти  отруту.
Дайте  кави  мені  й  круасан!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2012
автор: Віктор Банар