Як громом небо розкололо,
Потоки хлинули води.
Стіна дощу, вода навколо,
Куди сховатися, куди?
Обоє мокрі - до рубця,
Через калюжі, навпрошки.
Вода струмком тече з лиця,
І пузиряться бульбашки.
Періщить дощ, гуркоче грім,
Шматують небо блискавиці.
Всі поховалися, окрім...
Ми, закачавши ногавиці
Брели промоклі і щасливі,
Здіймали бризки до небес.
На собі погляди ревниві
Ловили, подив, інтерес.
Нерозуміння, заздрість, гнів
І осуд, бо дорослі вже,
Але, хто нас не зрозумів,
Того шкода. Йому уже...
Вже не згадати той порив,
Коли душа сміється, плаче.
І що би хто не говорив,
Не хочу, щоб було інакше.
19.06.2009 p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2012
автор: Мирослав Вересюк