Сумно і холодно квітам та вицвілим травам.
Осінь... Лише не викрикуй здивовано: знов?!
Крила туман над полями широкі розправив,
І обійняв... Це, напевне що, вічна любов!
У ланцюгу випадковостей втрачена ланка...
Чуйний, ласкавий і вірний, немовби той пес...
Але, до ранку! Любов ця зрадлива - до ранку.
Він утече, тільки сонце всміхнеться з небес...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372421
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Віктор Банар