У кав’ярні самотньо і затишно.
Сон дожовує перший відвідувач.
Час, густий ніби кавовий залишок,
Завіконних людей переслідуав.
Ранок щойно на місто був вилитий.
Ніч ще каркає з даху вороною.
Встигни каву гарячою випити.
Не смакує спізніло-холодною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372451
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Опівнічниця