Покручена равлика мушля, важка;
Абияк азарт, і стремління: ого!
Шукає пригоду в гіллястих стежках,
А вітер дорогу колише його.
Секунда лиш подих, і зовсім не час -
і там у спіралі збережено спокій.
Однакова відстань, разом, без прикрас -
Допоки течуть ще по дереву соки.
Покручений равлик, чи мушля, хтозна;
Напевно початок не ходить додому.
І в тисячі істин, одна лиш ясна:
Ніколи не скаржиться мушля на втому.
10.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372527
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2012
автор: Андрій Гагін