Похмурий погляд у самотню чашку...
А куди тобі дивитися — сердешний?
Чотири стіні вони тут. І стелі.
Докотилися колони. А там, нарешті,
Закрили краник для сухої пустелі.
Не тобі тут одному важко...
Не кожного дня п'янкі маргінеси
Влаштовують тобі феєричні вистави.
А, може, там їм пробили колеса?
Хіба всім ночі було замало?
І всюди тягнуть свою недобиту чесність...
Вона така цінна, що тримати
Її кришталеву та чисту
Дужає той, хто камінь блиску
Вирішив в оренду здати.
І де Ваша оповита кудесність?
-------------------------------------------------------
На цей вечір. Ні...
На цю невимовну ніч
В мене лише одна компанія:
Самотня і схиблена манія,
Самотній і понурий погляд,
Самотньо-ілюзорний догляд.
На сон іде душевний параліч.
Самотня чашка.Тільки без кави.
Чому її завжди так мало?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372545
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко