Воно посіло у моєму серці
І дихать не дає на повні груди.
Воно пульує у мені і б"ється,
Я вся - неначе сповнена отрути.
О, Господи, врятуй мене, благаю!
Зігрій в своїх долонях мою душу,
Бо Воно кров у мене випиває...
Повільно день за днем змією душить...
Я бачила страшну, як пекло Зраду,
Що реготала гучно з насолоди.
Вона кохання в мене відбирала,
А я стояла й підгинались ноги.
Вона забрала все - любов, надію...
А мою пісню сміхом заглушила.
Лиш відчуття спустошеності в тілі
Моїм на вічну згадку залишила.
І воно проросло в мені корінням,
Що вирвати і викинуть не можна...
О, Господи, пошли мені спасіння,
Бо я одна здолати це не зможу.
Ця пустота...вона така огидна...
Вона вбива бажання моє - жити.
Я корчуся від болю, й гину, гину...
Але моя душа ще просить пити.
О, Боже, простягни до мене руки,
Щоб я тепло відчула їх і дотик.
Тільки тобі під силу все збагнути.
Тільки в тобі я бачу порятунок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.10.2012
автор: Эмила Сэрж