Це листя дожити до жовтня зуміло!
На вітрі тремтить... Сподівається, кличе.
Персоніфікація груш спохмурнілих...
А чим це вони не красуні величні?!
Минуло звучання травневих симфоній,
Усе повторилося знову, по колу,
І сльози, ті сльози рожево-червоні
Готові з очей їх упасти додолу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372824
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2012
автор: Віктор Банар