Біжать із осені думки
В розкішне і гаряче літо,
В якому росяні стежки
І колоситься сизе жито.
Роки, мов коні вороні,
Летять, неначе ошалілі.
Я ранив ноги до стерні
І копнував соломи білі.
Холодну ранішню росу
Ногами босими збивав.
Мантачив батькову косу
Достиглі яблука зривав.
Роки злетіли, вже онук
Своїми ділиться думками.
Життя - неначе битий брук,
До блиску витертий ногами.
Його топтав я і не раз
До крові ноги оббивав.
Сльозу, пекучу від образ,
З обличчя нишком витирав.
Бувало боляче мені,
Коли втрачав або губив.
Найкращими були ті дні,
Коли кохав, коли любив.
Коли окрилена душа
У піднебессі десь була.
Життя не варте і гроша,
Якщо любов там не жила.
16.10.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372888
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2012
автор: Мирослав Вересюк