і в цей момент який вона спіймала
я був присутній.
Нас розділяють тисячі років і жодного фото спільного
мільярди кроків
до тієї світлини твоєї
там дах під кінець дня стомився
антенами заходу сонця схилився
сотні хвилин розмовами до ранку.
Без сну,
своїм волоссям на моїх колінах
часи невчасні, там ми були.
Шепіт окутала кімната темна
і спільна тема
Тебе до себе притулив!
проґавив...
а ти щаслива?
Бачив фото, значить так
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2012
автор: Віталій Попович