Я – в осені в полоні.
У мене на долоні
Метелик розімлілий
Натруджені склав крила.
Гуляю я обійстям
І притуляю листя
До щік. Вони пашіють.
А очі твої мріють.
Ці очі – як ожини,
Не стануть же чужими?
Не захолонуть раптом,
Не розлетяться прахом
Ці почуття пристрасні,
Мов ті дощі невчасні?
Я – в осені в полоні.
І китиці червоні
Насипала калина,
А пахне так полинно,
Так пахне хризантемно!
Ця осінь знає, певно,
Мою любов шалену.
І тільки листя клена
Жовтіють, мов знамена.
Й непрохано скраплена
Моя сльоза солена…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2012
автор: Ліоліна