Годинник цокає тік-так,
та щось у ньому йде не так,
В усіх годинник йде вперед,
у мене ж він іде назад.
Тобі дарую я свій час,
допоки мій ще не погас.
Остання пачка сигарет –
і вже не буде ”ми” і ”нас”.
Так буде краще для обох –
любов не ділиться на трьох,
Тебе я іншій залишу,
так хоче небо, хоче Бог.
Ти знай – з життя твого іду,
щоб не накликати біду,
Та про одне тебе прошу,
мене, коханий , не забудь.
Я поплатилася життям,
годинник свій дарую вам,
Стрілки на ньому покрути
так, як волілось небесам
За літом – осінь, так – зима,
мене в живих уже нема,
Ти ж на могилу хоч прийди,
коли пробудиться весна.
//23.10.12//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372963
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.10.2012
автор: Marisong