вечірнє місто фарбує очі, як дівчинка емо -
зверху - тіні рожеві, а знизу - підведено чорним
і вії гілками дерев. А людей під ними зводять платформи,
вони ж і розлучають.
дівчинка просить чаю і чорний олівець для брів.
а ти просто не хотів ховатися під моїм покривалом.
тобі все одно - хто поцілив, хто ЗЦІЛИВ, зліпив до купи
моє серце.
а дівчинка плаче і просить чаю.
вибачаю собі залежність від тебе і вечірніх сутінків.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372997
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Лєна Журавель