Тобою прокурена пам’ять, щоки і губи.
Як це, чекати маршрутку на останні рейси?
чекати тебе, такого рідного і доволі грубого,
і збирати поцілунки у шкіряні кейси.
Дихати з тобою на одній хвилі,
мріяти про речі, які не збувалися..в інших людей.
І не шукати нашим виправданням мотивів,
Бо ж то в голові недописаних скільки ідей…
…недоговорених слів…Стоп!Все, здаюся,
Помовчи хвилину, це варто, це не сни.
“Я люблю тебе”, і знаєш навіть не злюся,
Що так важко це саме відповісти.
Тобою прокурені вокзали, написані рими.
Чи пам’ятаєш, ці пісні, що співали п’яними…
Як обіцяв, що ми ніколи не станемо чужими,
Як і близькими ми вже ніколи не станемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373114
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Мілена Вітровська