Ваші коси, мов лісу осіннього дим
Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
Але досі так сумно, так сумно за ним,
Аж проймає і душу, і тіло.
Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
Наче море на сонці безкрає.
Одбриніли давно журавлів голоси,
А у серці їх клич не змовкає.
Ваші руки мов сонячна тиха ріка
Зігрівають, вигоюють смуток.
Ви ласкава і ніжна, і добра така,
Що незмога про вас позабути.
Я до лісу, я в небо, я долом піду
На ту згублену стежку до раю,
Де зустрів колись вас гарну і молоду,
Покохав і донині кохаю.
24.10.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373142
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2012
автор: Рідний