ПОКИ ЩО БЕЗ НАЗВИ…

Я  не  знаходжу  нового  для  себе
І  в  "Обране"  нікого  з  вас  не  додаю...
Не  вдовольняєте  мої  потреби,
Уяву  й  душу  вам  не  вразити  мою...

Ви  про  кохання  пишете  те  саме,
Банально,  пафосно,  ображено  на  світ,
Немов  цілуєте  старезними  вустами
Якусь  стару,  якій  минуло  двісті  літ  !

Ви  пишете  на  політичні  теми...
Це  що  вірші  ?!  Це,  в  біса,  випуски  новин!
Геть!  На  Майдан!  Вирішуйте  проблеми!
Що,  опустили  очі?  О!  Всі  як  один...

Коли  ж  у  когось  блисне  світла  думка,
Яку  не  соромно  покласти  на  папір  –
Кидає  вам  під  виглядом  дарунка,
Як  кістку  в  клітку,  де  чигає  дикий  звір  !

"Ось  істина!  Велика  і  тривожна!  
Гризіть  і  думайте!  Видобувайте  суть!..."
А  кістка  ця  –  обсмоктана  й  порожня,
Без  запаху  й  смаку.  Вітри  у  ній  гудуть...

Ви  тонете...  В  маразмах,  у  велібрах,
В  ідеях  диких,  божевільних  і  дурних...
Ніхто  не  здатен  викликати  більше
Ні  сльози,  ні  повагу,  ані  сміх...

14.10.12  р.                  Corvin

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373323
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: Corvin