Ти мої білі вікна

Ти  -  мої  білі  вікна,
Ти  -  мої  білі  ночі,
Ти  -  моє  Intermezzo…
І  відкриті  безсонням  очі.

Твої  очі  зеленіють  в  мені,
Відбиваючись  блакиттю  в  твоїх  таки  очах.
Ми  проходимо  градації  еволюції.  Грані.
Ми  схожі  вже  на  куби  –  
Одні  ребра  та  грані…
Та  недоціловані  вуста…  «Не  груби!
Не  груби  мені»  –  фрази,  їх  дебрі…
Кожну  грань  ліпить  розпечений  біль,
А  ребра  залишають  депресії.
Я  депресую,  бо  залежна.  Ти  –  мій  хміль.
З  тобою  добре,  а  потім  «ломки»  за  тобою.

Чуєш?  Забери  мене!
Візьми,  як  завжди,  в  долоньку,  і  забери.




Дата  створення:  2012-03-07

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373377
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 26.10.2012
автор: Vika_Malceva