Сповзає вечір по твоїх плечах,
Думки у снах збереш чи розпорошиш.
Проблеми без початку і кінця,
Мене згадавши плинний час наврочиш.
Як птаха ніч, тріпочучи крильми,
Спадає нишком на твої рамена.
Ти плачеш, бо між нами дві струни
Натягнуті, немов тугі стремена.
А я? Що я? Я просто глухота,
Роз*ятрена і посивіла осінь.
Лиш мовчки перелічую літа,
Неначе криком ,що у відголоссі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373508
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2012
автор: Вразлива