На нашу лавку осінь підсідає…

На  нашу  лавку  осінь  підсідає…
У  бесіду  осінню    з  листопадом.
Тут  нас,  на    жаль,  уже  немає.
І  лише    смуток  бродить  садом.  
Туманом  щільно  листя  обгортає,
І    не  знайти  минулого    кохання.
Іду  до  осені,  вона  лиш  знає  ,
Що  саме  зустріч  тут  була  остання.
Тихо  злітає    золоте  листів'я…
В  долоні  щедро  ми    його  ловили.
В  букет  складали…  та  чужим  міжгір'ям  
Любов  надвоє  нашу    розділили.
Сумую  я  в    осінньому  барвисті,  
І  спомини    щораз  перегортаю.
В    букеті  осІнь    жовкне  ли'стом.
Твоя  ж  …    у  другу  долю  завертає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373639
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Тетяна Луківська