Жила-була така дівчина,
Сама себе не розуміла.
Душа така – втопитись можна, –
Там океан думок тривожних.
Блакитньо-сірі очі в неї,
А голос гарний як лілеї.
Вродлива, стан тонший від Галѝ,
Цю дівчину кохав би теж Далі.
Вона – немов ласкава кішка.
Кохає щиро, любить ніжно.
Дотик руки, тебе як струмом
Пронзить, наповнивши безумом.
Поглянь в ті очі, що побачиш?
Якщо ти сильний, не заплачеш.
Бо стільки смутку, скільки там
Не є сумісним по життя літам.
Хоча водночас там ховає
Вона таке, що зігріває.
То радість щира і доброта̀,
В душі – там сонячна погода.
Ніколи не розкриє карти.
Ви зрозумійте – це не жарти.
Вам не до тями буде точно,
І не вгадати остаточно.
А варто – світ той осягнути,
Щоб в океані потонути?
Тут кожен вирішить вже сам,
Наважившись ввійти в той храм.
Якщо ви стали тим героєм,
Чекайте на винагороду.
Відкриє серце вам дівчина,
Щоб ВИ її хоч зрозуміли.
25/10/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373641
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.10.2012
автор: LyutaOla