Схаменітеся зайди – чужинці,
не бередьте ви гідність мою.
Ми тут вічні, трипільці – вкраїнці.
У моєму вишневім гаю.
Ви ж прийшли, як не прошені гості,
хоча вас прийняли за столом,
як собаки поїли і кості,
потоптали з пітьми постолом.
Користуєте нашу гостинність,
Нашу щирість, щедроти благі.
Не по Божім живете велінню,
ваші помисли й дії лихі.
Розірвали украли скупили,
задарма, як у лісі вовки,
ненаситні, нам пхаєте вила:
Як же зїли ви нам печінки.
Не бажаєте миром ви жити,
бо прийшли, за плечима з мечем.
Не збираючись нас зрозуміти,
одягли наші свічи в тотем.
Кричать криком з могил убієнні,
чайка плаче над сивим Дніпрем,
де мільоном томляться втопленні,
Наші знищені душі Кремлем…
Забирайтеся, йдіть собі тихо,
по-під тинню ми вас не женем.
Не напрошуйтесь гості на лихо:
Пошукайте у себе Едем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373644
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 27.10.2012
автор: Дід Миколай