***
Голодна собача лая́
Мовчазно застигла, чекає...
Впокорене, ветхе ім’я,
Що ситого столу не знає.
А, може, то зовсім не пси,
А розпачу повна країна,
В полоні чужої яси
Сповзає без сил на коліна?
І очі зачахлі оті –
Остання надія і віра,
Остання молитва в житті,
Коли розверзається прірва,
Одчаєна лоном дітей,
Що рідного кличу не чують!
Задвірками ложних вістей
Племе́нами зрадно кочують...
Не знаю, та стогне земля,
Туманами долу лягає.
Голодна собача лая́,
Мовчазно застигши, чекає...
(18.10.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373732
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Леся Геник