Не заглядай мені під сорочку.
І не тіш беззмістовними фразами.
Не користуємось дороговказами -
Ми відриваємо себе по шматочку.
Стільки чутливості в наших рецепторах.
Пари очей, вологою сповнені.
Ми один в одному вічно загублені.
Ми один одним завжди розбавлені.
Скільки бажання в однакових векторах.
Нижче, ще трохи, по тілу щеее…Колами.
Потім до губ піднімешся сходами.
Їх відшукаєш у вдихах уривчастих.
Ти заглядай мені під сорочку.
І говори безмовними діями.
І доторкайся сміливими мріями.
І говори безмовними пальцями…
26.10.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373787
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2012
автор: Марія Дачковська