Хворіють страхом наші гени,
Ми діти вбитих поколінь.
Рушник і хрест на в’їзді в села,
Сумні нагадування всім.
Онукам зрадників Вітчизни,
Щоб не забулися вони.
Нащадкам тих, по кому тризна,
Свіча у вікнах восени.
Нас раз-по-раз ведуть на страту,
Ми мовчимо немов німі.
Пульсує кров, в ній вірус страху,
Він причаївся і в мені.
Шепоче в тиші щось зрадливо,
В ній тільки чути серця стук.
Героїв гени розгубили,
Верніться - Гонта й Кармелюк!
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373872
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Олексій Тичко