День настав і сумніви пішли до біса.
Хтось лукаво мовить: «Прошу дуже в казино.
Ваші ставки: двадцять, ні, то може – вісім*.
Не чіпайте одинадцять, нащо вам воно?»
* - вісім – взято випадково.
Обираєм в бюлетені прізвища знайомі.
Того бачив на екрані, усміхався щиро він,
І про ту читав на слупі, і в сусіднім домі,
Ось команда, обіцяє гарну купу перемін.
Інша твердо каже, що є нашим інструментом.
Ой, не зовсім, бо не ті сокира, кельня і рескаль*
Нам би їхні серп і молот, не пустім моменту,
Не пошкодить шмайсер, щоб звільнити від облуди край.
* слуп - стовп; рескаль - городник (діалект).
28.10. 12.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373919
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Ярослав Дорожний