Дивлюся в вікно і вже літо не мариться,
Хоч час повернувсь на годину назад.
Погода осіння, в нас сіро і хмариться,
Можливо дощитиме, диктор сказав.
Щоб тільки зігрітись, але не забутися,
Я знову піду лікуватись в рядки.
Є в мене події, яким не відбутися,
Та спогад про них ну занадто їдкий.
Тут справа не в осені, справа не в холоді.
Хтось мусить завжди залишатись один.
Даремно на пошуки витрачу молодість
Того, хто б складався з моїх запчастин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373965
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Саша Кіткотенко