І
Вона любить рожеве. А я - лиш її,
(Ця строката Женева, що на ті-ві,
Не скаже про смерть, це отрута змії)
І я досі кохаю, і досі її.
ІІ
"Хризантеми, - мовляє, - і ще орхідеї:
Основне - щоб від серця, і тільки рожеві."
(І я вірю, що родимка є на спинí)
І торкатись лише би, лише би її...
ІІІ
І губ свіжостиглих, малинно-п'янких,
(Як всоте я танув, і всоте не встиг
Сховатись у сяйві, лише серед них),
І шепотом в горлі - гарячі мости.
Лише би її на руках пронести,
Хоча би - до долі, хоча б - до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2012
автор: Warik666