Глузливий сміх сховала в жменьці,
Аж передзвонами луна!
Його умить зіп’ю, до денця –
І захмелію ним сповна.
А що із п’яного узяти!
В обійми просяться вуста.
Твоє лице, злегка прим’яте,
Вогнем палає неспроста.
Всі солов’ї в гаю сполохані.
Ой леле! – де моя вина?
Не знають сорому закохані.
Не дуже лай, черемхо, нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374083
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Олег Завадський