Тобі сняться приємні кошмари?
Поцілунки вампірів і ласки убивць?
Стежка - це символ, дорога - це кара.
Головне - не забудь, обов'язково помстись.
Принеси мені груші з Едему,
що віднині попали під вето.
Ми вже не разом, але ще ідемо:
Про нас не напишуть в газетах.
Теперішня ти геть не схожа на ту, карооку,
Це мої пісні вічно збивають із толку.
Мої слова проходять, залишаючи рани,
Обійми, поцілуй,візьми, ніби дане.
Посади мені квітку у полі.
Вона там буде єдина.
Не випробовуй мою силу волі.
Будь мені матір'ю, я тобі - сином.
А хочеш, я буду батьком?
Я прочитаю тобі ввечері казку.
На ковдрі, де латка,
Ми обіймемось разом.
Я тебе поцілую за вухом і вийду з кімнати.
І на мить, лиш на мить, ти забудеш,
Як мене звати.
Ми будемо гратись у "кішки та мишки",
Будемо горланити у під'їздах.
Я викреслю тебе із своєї книжки,
Бо все ж таки ми є надто різні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374093
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: А.Чурай