Знову кладу думку на папір,
Знов душа кричить, мов навіжена.
Сум - це, мабуть, дуже страшний звір,
Ну а ревність – його наречена.
У руках тримаєш чудо-твір.
Три строфи, в косу сплелися рими.
Вірш – душі моєї дивний двір.
Ну а ти стоїш перед її дверима.
Навіть коли спина вся в ножах,
На колінах гірко я не каюсь.
Я тебе цілую у віршах,
А в житті лиш щиро посміхаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374118
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Влада Грушицька