Любила... не вберегла...
Шукала...багато знайшла,
Та всіх їх таврувала –
Серця розбивала й тікала!
Не мало для тебе доля дала,
Та ти спіткнувшись усе продала...
Життя твоє стало, як сірий пустир...
І вихід один – втекла б в монастир...
Воліла б ти в келію влізти –
Не бачить нікого, не пити, не їсти...
Але там тіснота страшна,
Особливо коли там одна...
Проклята, бо й прокляла
Усіх кого не вберегла...
Істина єдина – заблукала ти,
Коли зруйнували твої світи.
Давай, із колін вставай!
Себе, як мозаїку, по шматочках збирай!
Бо за тобою спостерігає
Той, який гріх твій прощає! 09.10.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374163
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Яна Бім