завтра прокидання хвої
на стовбурі сумнівів осені.
запросимо вигадок з стрілами
аби уміло
прикриватись грою.
геть чужою
інакшою
проворно прискати лінню
краще там
де кожне горіння
стає туманом.
ти востаннє бачиш мене такою
ти востаннє бачиш мене
земне уміння дорослішати
відпускати гріхи у зошити
остогидлим дощем холола
і тепер пора...
ДО НІКОЛИ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374184
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Biryuza