Він тікав від життя,
Від буденних турбот,
Щоб голодне дитя
Не дивилося в рот.
Без роботи давно,
Та й навіщо вона?
Опустився на дно.
Зранку—пляшка вина.
Він втрачав людську суть,
І пив все, що горить.
У душі каламуть:
Увесь світ догори.
Від нотацій і сліз,
Дорікань і зітхань,
У петлю часто ліз,
І не слухав прохань.
Материнська сльоза,
Немов дощик на склі.
В нього дома гроза…
В нього діти малі…
Та давно вже сім’ю
Замінили сто грам.
На зелену змію
Проміняв божий храм.
У спустілих очах
Не було каяття.
По болоті й корчах
Він тікав від життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374196
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук