До нас знову повернувся холод,
Мов голками пронизує мене,
У час повернення додому - морок,
Тремчу я на зупинці в темноті.
Усе похмуре, сіре, невеселе
Гнітить мою буденність раз у раз,
Чіпає мою душу десь в середині
Холодність і вологість водночас.
Я відчуваю як до тіла прилягає
Холодний дотик джинсів на мені,
Стоїш, боїшся ворухнутися
Та як не ворухнешся, то простоїш до зими.
Ця мряка й темрява мене проймає
Та пхає в мою голову сумні думки,
Я думаю та в собі закриваюсь
Та мовчки я ненавиджу цей світ.
Стою сховавши руки у кишені,
Малюю подумки я власний світ,
Та холод не дає втекти з реальності,
Зупинка, люди, одинокі ліхтарі.
Стою, волосся розвіває вітер,
Зриває з мене все моє добро.
Яка банальна мрія в мене є щовечора -
Скоріше б вже додому у тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374260
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Alara