Ми переживаєм через дрібниці, розчаровуємся в людях,ми кажемо що ліпше смерть , аніж таке життя.В більшості випадках ми поправді не розумієм, про що говорим.
Коли втрачаєм людину , ту найближчу, найдорощу ,найріднішу яка в тебе є. Розумієш, що все що було сказано було марно, всі почуття що були раньше ніщо порівняно з тим що ти відчуваєш тепер.Тепер, коли залишився сам , один без близьких , без друзів,без коханих.І тоді ти розмієш що означає життя, розумієш що кожне слово, кожен подих , чогось значить.
Ти вічуваєш біль,біль яку не можеш пяснити, відчуваєш як тебе щось вбиває з середини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374287
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: РебекА