Обережно торкатись краєчків свідомості.
Скурпульозно вивчати красу невагомості.
Розливаючи осінь чорнильними кляксами,
Відсилати свій настрій кленовими факсами.
Перший сніг налаштовує серце на зиму,
А застуджена осінь дописує риму.
Нові вірші про зорі не хочуть надійності.
Наша осінь - це вічність, це символ постійності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374314
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Люба Василик