Ти захотіла обманутись,
Пішла від мене назавжди.
Назад уже не повернутись,
Стиснулось серце від біди.
Словам повірить захотіла,
Які лунали сотні раз.
Душа від болю заніміла,
Банальних і нещирих фраз.
Тебе неначе засліпили
Слова нещирі, подарунки.
Мене найбільше засмутили
Ці меркантильні розрахунки.
Мені образливо, ти бачиш,
Вдаєш, що цього не існує,
І зраду теж йому пробачиш,
А решта все тебе влаштує.
Ти також маєш розрахунок,
І я його природу знаю.
Душа шукає порятунок,
Тому що любить, що кохає.
11.03.2007 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2012
автор: Мирослав Вересюк