Ми не можем побачити свiтла,
Отож думаэм свiтло це ми.
Ми так любимо колiр бруднити,
I звертатись до Бога на ти.
Ми зiрки що iдуть навпростець,
Ми народжуэм думку у вiтрi.
Це початок? Мабуть, все ж кiнець...
Хоч втомилися грати у iгри.
Боiмося почати щось нОве,
Хоч ми зраджуэм наше старе.
Ми не любим сидiти удома,
Хоч живемо в конурах як пси.
Ми шукаэм у ворога друга,
А у друга знайдем ворогiв...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=37439
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2007
автор: олена к.2