Війна... Вогонь... Жагучі крики...
І кров'ю обливаються серця
Молодих, старих, жінок, дітей,
Ось, що означає безжальна війна.
Вони боролись за нашу країну,
За нас віддавали життя,
Герої вічного спочину,
Яких хоронить вже земля.
Але не всіх, ще є, лишились,
Старенькі, змучені, натерпілись...
Шановні люди, ветерани,
Вже в них не заживають рани,
І більш не заживуть, цих ран безліку,
Вони будуть мучить героїв довіку,
Аж поки земля, яку захищали,
За яку кам'яною стіною стояли,
Не вклониться низько й не попросить у гості
І не буде вибору йти чи не йти,
Їй ніяк не відмовити...
Ось безжально строчить кулемет,
Від мін здригається земля,
Вогонь з'їдає все довкола,
Дерев обпалює гілля!
Лежить солдатик обгорілий,
Все тіло молоде в крові...
І болю вже не відчуває,
Лиш хрестик держе у руці,
І молиться, і щось співає,
І до небес щось промовляє,
І гіркі болючі сльози ллються по його щоці...
Розвиднілося синє небо,
Поросла зеленая трава,
Вже думали, що відвоювали,
Вже думали закінчилась війна.
І знов прийшла жагуча спрага крові,
І знов свої обійми відкрила нам "вона"
Ота страшна, люта, грізна,
Тепер вже в Афгані війна!
Туди батька мого золотого,
Забрали від дому іще молодого!
Усі ці війни - це суцільний жах,
Це нищення народу безневинно,
Це величезна рана в кожного у грудях,
Що болем пече невпинно.
Хай же Бог помилує людей,
Більше не допустить море крові
І не буде більше тих смертей,
І не буде більше тої люті,
Буде мир на всій землі,
Тиша запанує,
А тих, хто загинув на війні,
Увесь світ вшанує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374415
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Катерина Truth